РОЗПУ́КА, и, ж.Безнадія, відчай.Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський);Часто, знесилена муками безпомічної розп... смотреть
БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́... смотреть
душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький). 2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його (художника) рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншог... смотреть
розпу́ка розпач (ст): Батьків вивезли, а діти 14 і 7 років дивилися за ними на станції, за товаровим вагоном, в якому були їх батьки. Діти були в розпуці, залишені самі без їди і пристановища, без помешкання, яке забрали політруки (Коць)... смотреть
імен. жін. родуотчаяние сущ. ср. рода
-и, ж. Безнадія, відчай. || Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку.
-и, ж. Безнадія, відчай.|| Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку.
Розпу́ка:— безнадія, відчай, розпач [52]
див. сум
(незвичайно трагічний моральний стан} безнадія, відчай.
Адчайроспач
Desperasjon, håpløshet
Despair, despondency
отчаяние; безнадёжность (безысходность)
Розпу́ка, -ки, -ці
Fortvivlelse
Desperation
розпу́ка іменник жіночого роду
адчайроспач
სასოწარკვეთა
див. РОЗПАЧ.