ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рід... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: відпочивши1. вiдновити сили пiсля втоми2. (перен.) лежати в могилiотдохнутьДеепричастн... смотреть
відпочива́ти / відпочи́ти (спочи́ти) се́рцем (душе́ю). Заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій в чому-небудь. Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний); Спасибі тобі, велике спасибі за лист. Я хоч на хвилину спочив душею (М. Коцюбинський).... смотреть
недок. відпочивати, док. відпочитиto rest, to take (to have) a rest
ВІДПОЧИ́ТИ див. відпочива́ти.
Відпочити См. Відпочивати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 224.
див. відпочивати.
Адпачыцьрэштаспачыць
Відпочи́ти, -чи́ну, -чи́неш; відпочи́нь, -чи́ньмо, -чи́ньте
【完】 见 відпочивати
див. відпочивати
відпочи́ти дієслово доконаного виду
адпачыцьрэштаспачыць
див. відпочивати.
-чину, -чинені odpocząć
сов. от відпочивати