ПОЗИЧИТИ

жаданьне жадаць пажадаць пазыка пазычыць

Смотреть больше слов в «Українсько-білоруському словнику»

ПОЗИЧКА →← ПОЗИЧАТИ

Смотреть что такое ПОЗИЧИТИ в других словарях:

ПОЗИЧИТИ

ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИ... смотреть

ПОЗИЧИТИ

оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка) позича́ти / пози́чити. Втратити почуття сорому, власної гідності. Такії очей у вовка Позичать не стануть: Вони сорому ізроду Не мали й не мають (Укр. поети-романтики..); — І Павло пішов (до Заруби), очей у Сірка позичивши? Де ж твоя совість, чоловіче? (В. Кучер); // Постійно відчувати сором, негідність свого вчинку. (Бичок:) І кращі від твоєї дочки живуть без шлюбу та ще й як живуть! .. (Стеха:) Живуть та цілісінький вік у Сірка очей позичають! (М. Кропивницький).... смотреть

ПОЗИЧИТИ

(кого/що, кому/чому, кого/чого)дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: позичивши1. взяти щось у борг2. дати щось у боргодолжитьДеепричаст... смотреть

ПОЗИЧИТИ

недок. позичати, док. позичити1) (у когось) to borrow; розм. to contract (to incur) debts; to run into debt2) (комусь) to lend; to loan; to advance

ПОЗИЧИТИ

[pozyczyty]дієсл.pożyczyć

ПОЗИЧИТИ

ПОЗИ́ЧИТИ див. позича́ти.

ПОЗИЧИТИ

Жаданьнежадацьпажадацьпазыкапазычыць

ПОЗИЧИТИ

див. позичати.

ПОЗИЧИТИ

Пози́чити, див. позича́ти

ПОЗИЧИТИ

жаданьнежадацьпажадацьпазыкапазычыць

ПОЗИЧИТИ

пози́чити дієслово доконаного виду

ПОЗИЧИТИ

див. позичати.

ПОЗИЧИТИ

-чу, -чиш pożyczyć

ПОЗИЧИТИ

сов. от позичати

T: 175