• "ДЗВІН"- літ.-мист. та громад.-політ. журнал СПУ. Виходить у Львові щомісяця. Засн. 1940 під назвою "Література і мистецтво". В 1945 — 51 мав назву "... смотреть
Вже той реве, що воли й корови бере.Давно голос дзвона у дворі означав, щоб несли піддані данину; воли, корови, віск і т. п. Давно брали вола або коров... смотреть
дзвін — ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно зі сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник (серце, язик); передусім служить для скликання вірних до церкви (пop. загадку: «У Києві дрова рубають, а в Протасівку тріски летять»); вперше церковні дзвони згадуються в пам’ятках 1146 р. (в Путивлі); про дзвеніння як таке йдеться і в «Слові о полку Ігоревім»: «Князь Всеслав судив людей, князям порядкував городи, а сам уночі вовком уганяв: з Києва перед півнями добігав до Тмуторокані, вовком перебігав дорогу Хорсові (сонцю). Йому дзвонили рано у Святій Софії в Полоцьку, а він уже в Києві чув дзвін»; у народі вірили, що звуки дзвонів відганяють нечисту силу; символізує звістку («Як у дзвін ударило» — про блискавичну звістку; «Нащо про те у великий дзвін дзвонити» — про небажання щось розголошувати; «Чує дзвін, та не знає, де він» — про людину, яка переповідає щось неточно, неправильно). Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває (прислів’я); І дзвін без серця нічого не вартий, а тим більше безсердечна людина (приказка); У неділю рано задзвонили в дзвони (А. Метлинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 180.... смотреть
1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були ... смотреть
«ДЗВІН» — литературно-художественный и общественно-политический ежемесячный журнал, орган украинской соц.-дем. рабочей партии, издавался в Киев... смотреть
(давньорус. < санскр. — звук) Відкритий ярус баштової споруди (переважно культової), стовп або стіна з прорізами, призначені для підвішування дзвонів.... смотреть
1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М.Лазорський). 2. р. дзвону. Деренчливі металеві звуки; дзвінке звучання. У палату долинули протяжні звуки дзвону (С.Скляренко); Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну пісню в переливах легкого дзвону (М.Хвильовий); Скільки пташиного дзвону (С. Олійник).... смотреть
литературно-художественный и общественно-политический ежемесячный журнал, орган украинской соц.-дем. рабочей партии, издавался в Киеве в эпоху «Звезды» и «Правды» [1913—1914. Руководящую роль в журнале играли Юркевич, Антонович и др. Литературно-художественная сторона была представлена В. Винниченко, Л. Украинкой и С. Черкасенко (Стах). Из русских социал-демократов принимали участие в «Дзвіні» А. В. Луначарский и Г. Алексинский.... смотреть
Iдзвінок, балаболька, балабон, балабончик, брезкулька, бубонець, бубоночок, бубончик, дзвіночок, дзвоник, дзвоночок, калатайлр (дзвінок на шиї в корови... смотреть
I дзвона, ч.Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвіше... смотреть
сигнальний ударний інструмент, який має форму виготовленої з бронзи груші. Звук певної висоти з складним рядом обертонів видобувається за допомогою розгойдування підвішеного всередині важеля - серця, що забезпечує рівномірність ударів Д. різного розміру. Під час церковної служби на Д. виконували певні мелодичні та ритмічні послідовності - благовест, тризвон, куранти та Ін..... смотреть
ДЗВІН (ударний, часто сигнальний підвісний інструмент з бронзи чи сталі); РИ́НДА (на судні). Глухо гудів соборний дзвін (М. Коцюбинський); — Вдаримо в ... смотреть
імен. чол. родуударний сигнальний пiдвiсний iнструментколоколімен. чол. родуколокол
1. Ударний сигнальний підвісний інструмент у вигляді перевернутої чаші з билом усередині, що його влаштовують на дзвіницях для здійснення дзвоніння; заст. кампан; 2. Те саме, що дзвоніння 1, 2; 3. Те саме, що тридзвін 2; 4. Дзвоніння в усі дзвони одночасно... смотреть
[дзв'ін]дзвона, м. (на) дзвон'і, мн. дзвоние, дзвон'іў (річ)
I дзвона, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвіше... смотреть
1) (інструмент) bell2) (звук) peal, ringing, chiming, ringing of bells; (скла) clink; (як сигнал) curfew
Дзвін, дзво́на (речі) і дзво́ну (звуку), на -ні; дзво́ни, -нів
[dzwin]ч.dzwon
як дзвін. Дуже міцний, надійний. Вже один корівник стоїть такий! Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць (О. Гончар).
【阳】1) 钟2) 钟声; 铃声, 叮声; 全部钟鸣; 长久的铃声
дзвін:◊ чув, що десь дзвони дзвони́ли, але не зна́нє, в які́й \ це́ркві про того, хто все переплутав (ст)
1) (род. дзвона) (предмет) колокол 2) (род. дзвону) (звук) звон; трезвон (сильный и продолжительный)
дзвін 1 іменник чоловічого роду річ дзвін 2 іменник чоловічого роду звук
I. дзвона m dzwon II. дзвону m дзвеніння -я n dźwięk; dzwonienie
(дія) дзенькіт, дзвеніння, (зусебіч) передзвін; дзвоник, дзвінок.
{дзвін} дзво́на, м. (на) дзво́ні, мн. дзво́ние, дзво́ніў (річ).
дзвін, дзвона (річ) і дзвону (звук)
Klang
Klang
Klang
Звон
რეკვა
звон
Дзвін, у який дзвонять в усі дні літургійного року, крім неділь та великих церковних свят; простодневний дзвін
Основа капітелі класичних корінфського, композитного та низки інших ордерів.
Дзвін, у який дзвонять під час Великого Посту
Дзвін, у який дзвонять у неділі
Те саме, що подзвін
Дзвін, у який дзвонять під час полієлею
Те саме, що подзвін
Те саме, що подзвін
Те саме, що дзвін буденний
Дзвін, у який дзвонять у церковні свята