БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТ... смотреть
(аж) уда́рити об по́ли рука́ми. Виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення і т. ін. у зв’язку з чим-небудь. — От горечко! — вдарив Шовкун об поли руками і кинувся бігти далі (О. Гончар); Як .. роздивились і вгадали, що то солдат мальований, так аж об поли вдарили руками (Г. Квітка-Основ’яненко). вда́рити у по́ли. Оксентій вдарив у поли: — Як? Революція та й не дасть хліборобові землі? (Ю. Смолич). би́ти / уда́рити в го́лову кому і без додатка. Виклика́ти запаморочення, стан сп’яніння; п’янити. — А що, паніматко! Чи немає в тебе чого міцнішого од цієї гіркої? Щось горілка не дуже б’є в голову,— тягнеш, тягнеш, а в голові все-таки не шумить (І. Нечуй-Левицький); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький); Гаряча варенуха трохи вдарила йому в голову (І. Нечуй-Левицький). би́ти / уда́рити на спо́лох. 1. Сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги. — Ну, та й ми не дрімаємо,— зауважив Явтух Судар,— розіслали гінців по селах, б’ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати… (О. Гончар). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати. “Там, де треба,— повчав він нас,— буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох” (І. Муратов); Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло). кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце (Сеспеля) переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко). кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський); Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний); Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко). наста́в (прийшо́в, уда́рив) час чий. 1. Кому-небудь пора вмирати. (Прісцілла:) Ні, тату, настав уже мій час… Я здавна вже мов гість на сьому світі. Душа моя вгорі… (Леся Українка); Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, І тепер вже немає мені вороття (Леся Українка). 2. Хто-небудь має сприятливі умови для успіху, діяльності і т. ін. — Павле,— сказав старий кінь,— настав і твій час. Посягни у моє ліве вухо: там для тебе срібний одяг є (Три золоті сл..); — Нічого, прийде і мій час. Ще зоря моя із неба не зірвалася (Григорій Тютюнник). не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); (Тиберій:) Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький). па́лець об па́лець не уда́рити. Зовсім нічого не зробити, перев. для досягнення чого-небудь. На душі у Марусі тяжко, вона не знаходить собі місця.. “Ах, я ще палець об палець не ударила, щоб організувати друкарню!” — шугає думка (Ф. Бурлака). праве́ць уда́рив (ви́правив) кого. Хтось помер; не стало когось. — Чудесний прейскурант! Почив на лаврах дід Василь Хуряк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (О. Довженко); Взнав, що крокодила дітки Лупляться з яєць: — Їх під квочку — і сусідку Виправить правець! (А. Крижанівський). уда́рило в па́мороки кому і без додатка, безос. У кого-небудь затуманилася свідомість; хто-небудь сп’янів. Тітка випила там чи не випила, але в памороки ударило (Є. Гуцало). уда́рило в сон кого, безос. Хто-небудь захотів спати. Одного разу ліг після обіду відпочити.., взяв собі газету (рискнув) і розгорнув… Як ударило ж мене в сон (Остап Вишня). уда́рити в закаблу́ки. Завзято затанцювати. В червоних штанях оксамитних… Іде козак.— Ох, літа! літа! Що ви творите? — Старий ударив в закаблуки, Аж встала курява! Отак! (Т. Шевченко); Як сонні, ходять (пари), сплівши руки, а тут би вихором пройтись, ударить шквально в закаблуки (О. Гончар). уда́рити з копи́та. Відразу з місця побігти, помчати з великою швидкістю (про коней). Коні вдарили з копита, і під ними задзвеніла і бризнула соком березнева земля (М. Стельмах). уда́рити (ки́нути) / ударя́ти (ки́дати) ли́хом об зе́млю. Забувати біду, горе; не журитися, не втрачати надії на краще. (Виборний:) Викинь (Наталко) лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); —Удар лихом об землю, покажи їм, як матроси викидають яблучко… (В. Кучер); Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш! (П. Гулак-Артемовський). би́ти ли́хом об зе́млю. — Не плач, Одарко, Бий лихом об землю (М. Стельмах). уда́рити / ударя́ти в го́лову кому і без додатка. 1. безос. Хто-небудь подумав про щось, додумався до чогось. “А що, як розприндиться наша киця?” — зразу ударило .. (Мар’ї) в голову (Панас Мирний); Нащо він приїхав сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову — провідати батька? (О. Гончар). 2. Призвести до сп’яніння; сп’янити. Випив (Чіпка) з півкварти (горілки) й не чув, щоб хоч запекла або вдарила в голову… (Панас Мирний); Вино розбирає, вдаряє в голову, на очі навертаються сльози (В. Гжицький). уда́рити чва́лом. Швидко помчати, понестися (про коней). Гюргій зв’язав тарпанів за шиї своїм поясом і відпустив їх у поле, тарпани з місця вдарили чвалом, в несамовитості розшарпали пояс (П. Загребельний). хміль б’є (ударя́є) / уда́рив у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь починає п’яніти. Випили по чарці, по другій, по третій. Хміль ударив в голову (Панас Мирний); Щоб зігрітися, взяв (майор) склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив його у горло. Життєдайне тепло розплилося по тілу. Хміль знову вдарив в голову (З. Тулуб); І напився дід Хлипавка, як давно уже не напивався. Вдарив у голову хміль… Ухопив важкий грушевий кийок, рушив визволяти Василя (А. Дімаров). як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом би́ти / уда́рити по голові́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний). як (мов, на́че і т. ін.) грім з (я́сно́го) не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко). як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом уда́рило кого, безос. Хто-небудь дуже вражений, приголомшений чимсь. — Я почула його (крик) аж у долині. Мене мов громом ударило (З газети). як (мов, ні́би і т. ін.) до́вбнею (молотко́м) уда́рити (по голові́ (в го́лову)) кого. Дуже вразити, приголомшити кого-небудь неприємною звісткою. Одно невеличке слівце “Дін” як молотком ударило її (Мотрю) в голову (Панас Мирний).... смотреть
(завдати удару по щоці або шиї долонею) дати (заліпити, затопити і т. ін.) ляпаса (ляща) кому; (бити когось коротким різким ударом) вліпити буханця ком... смотреть
To strike, to hit, to knock, to deal a blow; to whack, to thwack; (кулаком) to cuff; (ногою) to kick; (сильно кулаком, кийком) to slog, to slug, to thu... смотреть
(сильним поштовхом зачепити кого-, що-небудь) усі синоніми ряду — розм. (по будь-якому місцю з глухим звуком) бахнути, бабахнути, тарахнути, бухнути, гепнути, (вдарити, з різкими, високими звуками) луснути, тріснути, (сильно вдарити) потягнути, стусонути, дати по чому, проїхатися, угатити, трахнути, (несподівано) свиснути, дзиґнути, шарнути, шкварнути, чесонути, (чимсь гострим) полоснути, (чимсь вузьким, гнучким) хвисьнути, хлиснути, хльоснути, фраснути, оперіщити, (важким) відважити, угріти, діал. вальнути, фам. мазнути, припечатати, вульг. зацідити, затопити, уперезати.... смотреть
1 (-рю, -риш) док.; крим. 1. кого. Здійснити статевий акт. БСРЖ, 609; СЖЗ, 103. 2. що. Украсти. БСРЖ, 609; СЖЗ, 103; ЯБМ, 2, 445. 2 син. дати в роговий відсік, засадити. ударити в обличчя: засадити по рогах, зафінтилити. ударити в щелепу: дати в бороду. ударити по нирках: дати бокал пива.... смотреть
[udaryty]дієсл.uderzyć
УДА́РИТИ див. ударя́ти.
Удар обухом в дерево, а дупло відозветься.Від одного лиха цілій родині боляче.
див. ударяти.
Выцяцьуджгнуцьцяць
Уда́рити, уда́рю, -риш, -рять; уда́р, уда́рмо, уда́рте
【完】 见 ударяти
уда́рити дієслово доконаного виду
выцяцьуджгнуцьцяць
див. ударяти.
сов. от ударяти
техн. ударять
в. ударати
пуститься в пляс
просити