УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки ... смотреть
не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений .. втратив, як йому здавалось, своє щастя, негоден був і двох слів докупи зв’язати, щоб дати якусь відповідь товаришам (Переклад М. Лукаша); Сахно .. довго не могла опанувати свого хвилювання й зв’язати два слова для відповіді (Ю. Смолич).... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: вміючи див. умiтиуметьДеепричастная форма: умея
【未】1) 会, 能, 善于, 有(某种) 本领Вона вмиє читати. 她能读2) 知道; 热悉; 了解(多指神话﹑ 童话﹑ 歌曲等)
вмі́ти[ўм'ітие]= умітиўм'ійу, ўм'ійеиш
Вміти відмовити собі ріжні бажання, це велике багатство.Щастя людини мати сильну волю і керувати своїми вчинками.
[wmity]дієсл.umieć
ВМІ́ТИ див. умі́ти.
могти, бути здатним; (пісень) ЖМ. знати що; док. ЗУМІТИ, (зробити) потрапити, втрапити, втяти.
див. уміти.
див. уміти
див. уміти
Ведацьмагчы
{ўмі́тие} = уміти ўмі́йу, ўмі́йеиш.
вмі́ти дієслово недоконаного виду
див. уміти.
ведацьмагчы
zob. уміти
см. уміти